Фильм Детский поезд (2024) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
На дворе 1946 год. Америго (Кристиан Червоне), любознательный и энергичный семилетний мальчик, обитающий на переполненных улицах послевоенного Неаполя. Город, всё ещё несущий на себе шрамы конфликта, – это весь его мир, определяемый сплочённым сообществом и суровой реальностью нищеты. Его мать Антониетта (Серена Росси) изо дня в день борется за то, чтобы обеспечить сына, и ради этого она готова идти на любые жертвы. Но для Америго эта жизнь – всё, что он когда-либо знал. Тем не менее, всё вот-вот изменится. Общенациональная инициатива «поезда счастья» предлагает детям из обедневших южных семей возможность провести суровые зимние месяцы в обеспеченных семьях на севере, которые примут их.
Хотя решение Антониетты продиктовано любовью и надеждой на лучшее будущее для сына, оно наполняет Америго тревогой. Мысль о том, чтобы покинуть свою мать, свой дом и знакомые улицы Неаполя, ощущается как шаг в неизведанный мир, а мальчика его возраста неизвестность пугает. Америго садится в поезд с небольшим чемоданом и отправляется в незнакомую сельскую местность kinovibe.co. Его прибытие на север становится откровением. Воздух холоднее, улицы тише, а дома больше. Здесь его встречает добрая и жизнерадостная молодая женщина Дерна (Барбара Ронки), которая станет его опекуном на этот сезон.
Дом Дерны не похож на тот, в котором жил Америго, – он тёплый, чистый и наполненный удобствами. Сначала мальчик застенчив и неуверен, опасаясь этой новой жизни, которая кажется совершенно иной, чем в Неаполе. Но терпение и искренняя забота Дерны открывают его сердце. Америго впервые чувствует, что значит жить без постоянного бремени голода и неопределённости. Он начинает видеть возможности за пределами узких улочек Неаполя.
Фильм Детский поезд (2024) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Фильм основан на реальных событиях о "поездах счастья" .Интересный взгляд на послевоенную Италию.Главный герой вспоминает свою юность сразу после Второй мировой войны, когда он жил с матерью в обедневшем Неаполе. Его мысли также возвращаются к поездке в неизвестном направлении, которая изменила его жизнь навсегда.Это душераздирающий выбор, с которым сталкивается мальчик, но не в последнюю очередь — выбор тех, кто любит его, но живет в совершенно другом мире и делает выбор, который в их глазах и в тот момент, каким бы трудным он ни был, кажется очевидным.
Довольно красивый фильм, безусловно, с точки зрения атмосферы,которая ощущается на каждом шагу ,прекрасно снят.Он не слишком задерживается на ключевых сценах, сохраняя при этом довольно сухое повествование. История маленького Америго колеблется на грани меланхоличного повествования и детской радости, но, как ни странно, сам он не вызвал у меня столько эмоций, сколько заслуживает такой сюжет. Может быть из-за преувеличений ( когда он впервые слышит скрипку, говорит: "Музыка прекрасна. Она обладает силой тысячи мыслей»". Звучит глубокомысленно, но это предложение произнесено не девятилетним ребенком, а взрослым автором.И из-за того что соврал в поезде что мама умерла. Ронки и Росси очень хороши в ролях двух разных матерей, но объединенных любовью.В фильме мало итальянского солнца , но все страдания в конечном итоге перевешиваются человеческой добротой и помощью.Это не экстремально душещипательный фильм, но в нем есть сильные моменты и он без проблем выполняет свое предназначение.Фильм посвящён детям и матерям всех войн. В титрах показывают фотографии истощенных детей, которых действительно поместили в этот поезд в послевоенной Италии. Очевидна чудовищная нищета, но есть и улыбающиеся лица и полные надежды взгляды."Иногда те, кто отпускают тебя , любят тебя больше, чем те, кто держит".
Цей фільм заснований на однойменному романі Віоли Ардоне. Він представляє собою глибоко захопливе дослідження зв’язку матері та сина на ширшому суспільному тлі бідності та жертовності. За своєю суттю фільм відображає емоційну напругу між фантазійною, вільнолюбною природою дитини та прагматичним підходом дорослого до виживання.
У центрі сюжету опиниться юний Амеріго, мрія якого така ж велика, як і ті симфонії, які він прагне освоїти. Хлопчик прагне стати музичним маестро, але його мати Антонієтта, орієнтована на суворі реалії їхнього бідного життя, наполягає на тому, щоб він відмовився від своїх фантазій на користь практичної роботи. Для Антонієтти музика належить до світу привілеїв, який, на її думку, недосяжний для такого, як її син. На щастя, Амеріго не послухав тоді свою матір і не облишив втілювати велику мрію в життя. Фільм розгортається крізь призму дорослого Амеріго, нині успішного музиканта, який заднім числом розмірковує про своє дитинство.
Антонієтта змушена була все життя боротися зі своїми обмеженнями, вона не може примирити мрії свого сина зі своїми страхами за його майбутнє. Вона не ненавидить Амеріго, вона просто не знає, як підтримувати його прагнення, не ставлячи під загрозу його виживання. Її жорсткі слова та сувора поведінка сформовані її власним дитинством без любові та світоглядом, де вони не можуть собі дозволити вивчати мистецтво. Страхи Антонієтти зрештою породжують розрив між матір’ю та сином, і в якийсь момент Амеріго розриває з нею стосунки, кажучи всім, що його мати померла.
Хлопець стає одним із тисяч бідних південноіталійських дітей, переселених на північ завдяки ініціативі Комуністичної партії Італії, і це знаменує собою початок нової глави в його житті. Програма мала на меті надати цим дітям тимчасовий притулок і кращі можливості, але не обійшлося без проблем. Серед громад поширювалися чутки та страхи, що діти будуть поневолені, постраждають або навіть убиті. Налякані цими зловісними розповідями діти плакали, кричали і чіплялися до батьків, благаючи не пускати їх.
Перші дні Амеріго на півночі глибоко тривожні. Навіть після поселення з Дерною та її родиною ці страхи залишаються. Однак згодом у своєму північному домі Амеріго знаходить нову сім’ю та формує зв’язки, які починають змінювати його особистість. Однак ці відносини не позбавлені тертя. Один із його нових двоюрідних братів починає ревнувати Амеріго до уваги з боку сімейного патріарха, чоловіка, який поділяє пристрасть його до музики. Це суперництво тонко відображає складність сімейних взаємин динаміки. Коли через багато років Амеріго зрештою повернеться до Неаполя, ставши дорослим чоловіком, він, нарешті, зрозуміє силу любові Антонієтти.
