Фильм Джульетта и Ромео (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Действие сюжета этой истории, которая бросает вызов вековой ненависти, происходит в 1301 год в Вероне на фоне раздробленной Италии. Две могущественные семьи, Монтеки и Капулетти, ведут ожесточённую борьбу за власть над городом, и их вражда длится уже не одно поколение. В гуще этой вражды находится юный Ромео (Джэми Уорд), единственный сын рода Монтеки. Но юноша мало интересуется конфликтом и чувствует себя чужим в роли наследника фамильной вражды. Однажды на городской ярмарке он случайно встречает Джульетту (Клара Ругор) и между ними вспыхивает мгновенное, глубокое чувство.
Только позже Ромео узнаёт, что его возлюбленная – дочь Лорда (Руперт Эверетт) и Леди Капулетти (Ребел Уилсон), главных врагов его семьи. Однако это открытие ничуть не охлаждает его чувств, лишь осложняет ситуацию. Понимая, насколько опасна их любовь, Ромео и Джульетта решают держать её в тайне. В этом им помогает монах Лоренцо (Дерек Джекоби), который видит в союзе юных влюблённых шанс на примирение враждующих домов и установление мира в Вероне.
Но всё рушится во время бала в замке Капулетти, куда тайно проникает Ромео. Неожиданно на балу объявляют, что Джульетта будет обручена с Парисом (Деннис Андрес) – могущественным союзником kinovibe.co семьи Капулетти, чья поддержка может переломить ход войны. Это известие становится ударом как для Джульетты, так и для Ромео. Не сдержав эмоций, Ромео выдаёт себя, и его бегство оборачивается трагедией: несколько человек с обеих сторон погибают. Теперь Ромео – беглец, преследуемый как преступник. Отец Лоренцо вместе с местным аптекарем разрабатывает отчаянный план побега для влюблённых. Единственный шанс на спасение требует прибегнуть к опасному зелью, от которого можно не проснуться.
Фильм Джульетта и Ромео (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
На перший погляд, ідея переосмислення класичної трагедії «Ромео і Джульєтта» у форматі мюзиклу із сучасною поп-музикою може здатися оригінальною та навіть перспективною. Теоретично, вона справді має право на життя: адже Шекспіра неодноразово адаптували до інших форм мистецтва, зокрема до опери, балету, театрального мюзиклу. Його мова, насичена поезією та емоціями, природно перетинається з пісенною формою. Проте цей фільм у постановці Тімоті Скотта Богарта виявився на диво невдалим з багатьох причин, перетворивши потенційно цікаву ідею на безладну кінематографічну катастрофу.
Одразу впадає в око дешевий вигляд фільму. Складається враження, що режисер орендував реквізит, костюми та локації у найближчого середньовічного фестивалю і не надто переймався візуальною естетикою. Освітлення в сценах варіюється від холодного синього до гнітючого червоного, що позбавляє будь-якої романтики чи драматизму. Але проблема не лише в картинці. Сценарій, який частково спирається на оригінальний текст Шекспіра, виглядає неакуратно і без жодної поваги до джерела. У сценариста – одні з найпрекрасніших слів англійської літератури на вибір, але він обирає від них відмовитися. Залишаються лише поодинокі натяки на Шекспіра. Персонажі кидають фрази з інших п’єс, але це виглядає радше як поверхневе і безглузде цитування, а не глибока робота з текстом.
Фільм починається з того, що Ромео і Джульєтта вже мертві – сюжетний хід, який мав би додати глибини, проте в реальності лише ще раз нагадує про безглуздість усієї історії. Незважаючи на знайомий сюжет, герої розмовляють мовою, яка не звучить природно ані для середньовіччя, ані для сучасності, а їхні діалоги не мають емоційної сили. Коли вони співають – стає ще гірше. Музика – основний інструмент, яким фільм мав зачарувати глядача – виявилась на диво порожньою та невиразною. Найгірше те, що вони не мають жодного стосунку до атмосфери Верони XIV століття чи внутрішнього світу персонажів.
Серед найабсурдніших номерів – пісня жіночих персонажів, у якій звучить наче один і той самий голос, розділений на кілька октав. Особливий перл – псевдо-реп сцена з аптекарем, яка викликає щире здивування. Звісно, більшість пісень присвячено коханню – банальному, солодкавому, без жодної глибини. Коли весь сюжет будується на трагедії, де кохання – це боротьба і фатальний вибір, то така легковажність виглядає як зневага до суті історії. Фінал фільму ще більше заплутав мене, пропонуючи нову версію подій.
На мою думку, це фільм, який мав усі шанси стати сучасною, емоційною адаптацією класики, але в результаті виявився недолугою спробою модернізації. На жаль, перед нами яскравий приклад того, як не варто адаптувати Шекспіра.
