Фильм Не моргай (2025) смотреть онлайн

Цей фільм розпочинається зі сну – туманного і, можливо, дотичного до сюжету, якщо вам вдасться зібрати уламки сенсу, розкидані у вирі напівсвідомої оповіді. Щоправда, більше схоже на те, що цей вступ – лише димова завіса, яка обіцяє глибину, а натомість веде у простір, де логіка поступається місцем сюжетним каруселям.

Сюжет, здавалося б, інтригуючий: п’ятеро студентів-медиків, які, вочевидь, спеціалізуються більше на імпровізаційній комедії, ніж на анатомії, винаходять спосіб зафіксувати, що відбувається, коли людина кліпає. Ця мить відкриває доступ до іншого виміру – «міжсвіття», де реальність існує за власними законами. Втім, закони ці змінюються так часто, що здавалося б, сам сценарій написано в стані напівсну. У цьому міжсвітті мешкає монстр – дизайн якого, треба визнати, на перший погляд доволі вражаючий. Але тільки спершу. В міру того як істота з’являється втретє, вчетверте, вп’яте – стає ясно: це не жах, а просто нав'язливий гість вечірки, який забув, що його вже проводжали. До моменту шостої появи вам щиро захочеться, щоб він уже нарешті з’їв цих персонажів і дав нам, глядачам, мирно дійти до фіналу.

Головні герої – майбутні лікарі, але вони виглядають так, наче їх вирізали з картону й намагалися оживити слабкими спробами жартів та псевдонаукової балаканини. Вони могли б виглядати доречно на студентській вечірці з пивом, але в ролі медичних професіоналів – викликають лише занепокоєння. У відділенні інтенсивної терапії цю п’ятірку швидше б прийняли за пацієнтів, ніж за персонал.

Проте варто віддати належне – візуально фільм подекуди приємно дивує. Ефекти непогані, камера працює впевнено, а освітлення для малобюджетного фільму навіть вражає. Саундтрек дійсно потужний – настільки, що часом здається, ніби його варто було просто видати окремим альбомом. І, чесно кажучи, слухати цей саундтрек – значно приємніше, ніж витрачати час на саму стрічку, яка тримається на тонкій нитці логіки та напруги.

Ідея фільму має потенціал. Уявіть лише – страх кліпати, бо кожна мить заплющених очей може втягнути вас у моторошний вимір. Але режисерський хаос не дає цій ідеї розквітнути. Натомість ми отримуємо безладну мішанину, в якій герої вигадують нові «правила гри» щоп’ятнадцять хвилин, а глядач – єдина жертва цієї науки без основ.

У підсумку, фільм не змусить вас кліпати від страху. Швидше – будете розплющеними очима стежити за таймером, сподіваючись, що фінальні титри ось-ось з’являться й покладуть край цьому екранному експерименту. Якщо вже й варто щось не проґавити – то це постер до фільму. Він справді вийшов класним. Шкода, що за ним не ховається щось краще. Не кліпай – не тому що страшно, а щоб не пропустити момент, коли це нарешті закінчиться.