Фильм Стервятники (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Сюжет этого триллера вращается вокруг опытного журналиста Самюэля (Сами Буажила) и его дочери Авы (Мэллори Уанек), проходящей стажировку в его редакции. Однажды они получают задание осветить жестокое убийство молодой девушки, подвергшейся нападению с применением кислоты. Для Авы это первое серьёзное расследование, и её неподдельный интерес к делу вызывает у Самюэля желание не просто выполнить редакционное поручение, но и глубже разобраться в случившемся. Потрясённый бесчеловечной жестокостью преступления и не находя удовлетворительных объяснений в официальной версии следствия, Самюэль решает вести собственное расследование, скрывая свои действия даже от коллег.
По мере того как он погружается в детали жизни погибшей девушки, начинают всплывать тревожные факты, намекающие, что это убийство может быть не единичным случаем. Сравнивая материалы и свидетельства, Самюэль натыкается на поразительное сходство с другим преступлением, совершённым годами ранее: та же схема нападения, тот же бесследно исчезнувший нападавший и молчание очевидцев kinovibe.vip. Эти параллели заставляют его задуматься о существовании серийного преступника или целой сети людей, стоящих за этими зверствами. Чем глубже Самюэль и Ава погружаются в расследование, тем опаснее становится их положение. Они сталкиваются с безразличием властей, запутанной системой лжи и страхом тех, кто мог бы рассказать правду. Постепенно дело из журналистского репортажа превращается для них в личную миссию – попытку восстановить справедливость и защитить возможных будущих жертв.
Фильм Стервятники (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Французький режисер Пітер Дурунтзіс повертається до глядачів з другим повнометражним фільмом, і тепер він зосереджується на журналістиці та її моральних межах, на тому, як суспільство реагує на насильство і чому воліє мовчати.
У центрі оповіді – Самюель, досвідчений журналіст-розслідувач, який працює над жорстоким і шокуючим випадком: молоду жінку спотворили кислотою. Це вбивство оголює не лише індивідуальний злочин, а цілу систему – насильство, байдужість, мовчання і бездіяльність інституцій. Допомагає йому в розслідуванні донька Ава, яка проходить у нього стажування. Їхній тандем стає не лише професійним викликом, а й випробуванням для сімейних стосунків. Разом вони занурюються у павутиння брехні, бюрократичної байдужості й суспільної співучасті, де правда виявляється небажаною.
Дурунтзіс, спираючись на реальні події, створює атмосферу, що буквально давить на глядача. Його режисура виважена і стримана: він уникає зайвої мелодраматичності та кривавих сцен. Особливо вражає ключовий епізод у ресторані, де насильство передається лише через звуки, залишаючи картинку майже статичною. Це момент, коли глядач змушений уявляти те, чого не бачить – і саме тому відчуває ще більший дискомфорт. Такий прийом працює краще за будь-які видовищні сцени, адже акцентує на внутрішньому, психологічному вимірі жаху.
Як на мене, то це радше соціально загострена драма, ніж традиційний трилер. Фільм не женеться за екшеном чи сюжетними поворотами, його завдання інше – показати мовчазну співучасть суспільства у випадках гендерного насильства, розкрити байдужість преси, політики та поліції, які часто швидше відводять погляд, ніж беруть на себе відповідальність. Ця суспільна гострота відчувається постійно, і часом вона буквально б’є по нервах. Але режисер намагається охопити занадто багато всього одразу. Окрім головного розслідування, з’являються численні побічні сюжетні лінії – інші справи, підозрювані, змови – і все це розмиває напругу і чіткість.
Водночас стосунки Самюеля й Ави надають стрічці потрібної емоційної глибини. Їхні діалоги правдиві, живі, іноді гострі, але завжди побудовані на взаємній повазі, навіть коли погляди не збігаються. Шкода, що фільм не приділяє цій лінії більше уваги: розвитку їхнього взаєморозуміння бракує часу, через що вона залишається радше натяком, ніж повноцінною історією. Персонажі другого плану, особливо злочинці, подані досить схематично. У їхніх мотиваціях мало нюансів, вони радше символи зла, ніж реальні люди. Це трохи знижує правдоподібність світу, який намагається зобразити режисер.
Зрештою, цей фільм не про видовищність, а про мовчазний крик. І навіть якщо він не завжди досконалий, він змушує дивитися в обличчя тим речам, які суспільство так любить приховувати.
