Фильм Звёзды на земле (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Гулшан Арора (Аамир Кхан) – вспыльчивый и самоуверенный помощник тренера по баскетболу, чья жизнь стремительно катится под откос. Его брак с Сунитой (Дженелия Д’Суза) на грани распада, постоянные конфликты с главным тренером достигают апогея, и прямо во время матча Гулшан срывается и наносит удар коллеге. Вскоре после этого он садится за руль в нетрезвом состоянии и врезается в полицейскую машину. Суд, учитывая прежние заслуги Гулшана, решает не отправлять его в тюрьму, но назначает альтернативное наказание – обязательную работу тренером в специализированном институте, где обучаются дети с синдромом Дауна. Для Гулшана это худший кошмар. Он не имеет ни малейшего желания работать с «необычными» детьми и воспринимает это как унижение. Но выбора нет: отказ означает тюремный срок.
Оказавшись в институте, Гулшан сталкивается с миром, который абсолютно не вписывается в его представления о нормальности. Каждый ребёнок здесь – отдельная личность, со своими особенностями, страхами и потребностями. На первый взгляд, кажется, что создать из этой группы настоящую баскетбольную команду – задача невозможная. Дети не слушаются, отвлекаются, у них нет дисциплины и координации kinovibe.vip. Более того, большинство даже не верит в себя. Однако, по мере погружения в этот новый для него мир, Гулшан начинает видеть не диагноз, а живых, искренних, полных света детей. Он постепенно отказывается от своих предубеждений и привычных методов, учится слушать, понимать и доверять. Гулшан и его особенные подопечные докажут, что сила духа, вера и командный дух могут творить настоящие чудеса – на площадке и в жизни.
Фильм Звёзды на земле (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Колись продовження фільмів у Боллівуді були рідкісним явищем, проте сьогодні вони стали стандартом – часто без логіки, послідовності чи навіть сорому. Новий фільм «Зірки на небі», який позиціонують як «духовне продовження» культового фільму «Зірочки на небі» 2007 року, іде тим же шляхом – емоційне посилання до минулого з надією зачепити глядача. Проте, на жаль, цей фільм радше викликає зніяковілість.
Режисер Р.С. Прасанна переносить нас у знайому, але вже не таку глибоку історію про людей з інтелектуальними порушеннями. Аамір Кхан виконує роль Гулшана – баскетбольного тренера з комплексами, панічною атакою на ліфти і нестриманим характером. Сюжет одразу кидає нас у вир подій: Гулшана відсторонюють від роботи, він конфліктує з матір’ю та наново вибудовує стосунки з дружиною Сунітою. Цікаво, що фільм є ремейком закордонного проєкту, але творці намагаються це не пояснювати. Втім, попри старання, фільм не дотягує до емоційної глибини, яка була в «Зірочках на небі» у 2007-му. Тут же все виглядає надто спрощено і штучно.
На мою думку, головною проблемою стрічки є надмірна прямолінійність. Замість показати – нам пояснюють. Замість зворушити – натискають на емоційні кнопки. Так, є хороші моменти: сцени з дітьми щирі, баскетбольні матчі динамічні, а колективна хімія працює. Особливо варто відзначити гру Дженелії Десмух, яка вносить у фільм тепло і внутрішній конфлікт сучасної сім’ї – зокрема тему батьківства, що не завжди є бажанням обох партнерів. Аамір Кхан начебто повертає частину свого акторського таланту – зухвалий тренер з Делі спочатку виглядає переконливо. Але коли він скочується в надривне тремтіння губ і демонстративні сльози, відчувається, що актор грає емоцію, а не проживає її. Це швидко набридає.
Натомість акторський ансамбль рятує ситуацію: Ашиш Пендсе, Ааюш Бхансалі, Сімран Манґешкар та Ааруш Датта не просто грають самих себе – вони створюють образи, які живуть на екрані. І навіть якщо їхні костюми іноді нагадують подіум модного хаосу, вони додають яскравості і щирості фільму. Технічно стрічка зроблена якісно. Камера вдало працює з просторами, кольори яскраві, інтер’єри створені для сімейної аудиторії. Саундтрек не запам’ятовується, але фонова музика додає правильного тону. Приємно, що акторів з особливими потребами дійсно зіграли професіонали – без перебільшень чи карикатур.
Проте все зводиться до того, що фільм не витримує власної ваги. Він намагається бути надто правильним, надто повчальним, надто схожим на щось, чим він не є. Загалом це фільм з правильними намірами, талановитими акторами та хорошою постановкою, але він не зворушує, не проникає глибоко, не залишає післясмаку. У жанрі, де емоції вирішують усе, ця стрічка виглядає непереконливо.
