Фильм Лондон на проводе (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
В Лондоне наёмный убийца с немалым опытом Томми (Джош Дюамель) допускает роковую ошибку: его подводит зрение, и он убивает не того человека. Ошибка оказывается слишком серьёзной, чтобы её можно было замять – Томми попадает в неприятности как со стороны заказчиков, так и со стороны врагов. Вынужденный спасаться от возможной расправы, он оставляет сына на попечение бывшей жены и переезжает в Лос-Анджелес, где получает новый шанс продолжить своё ремесло. Работу ему предлагает местный криминальный авторитет Бенсон (Рик Хоффман). Однако у самого Бенсона немало личных проблем: он разочарован в собственном сыне Джулиане (Джереми Рэй Тейлор), который увлечён ролевыми играми и фантазийными мирами, предпочитая костюмы криминальному наследию отца. Бенсон, не желая мириться с тем, что его наследник живёт в иллюзиях, стремится сделать из него мужчину, контролируя каждый шаг.
Чтобы хоть как-то перевоспитать Джулиана, Бенсон поручает Томми взять парня с собой на новое задание: необходимо разыскать и устранить опасного наёмного убийцу Алистера (Нил Сэндиландс), который славится своей безумной непредсказуемостью kinovibe.vip и кровавыми методами. Но всё осложняется ещё и тем, что по следам Томми идёт Фредди (Эйден Гиллен) – двоюродный брат жертвы из Лондона, жаждущий отомстить за убийство. Оказавшись между давлением босса, преследованием мстителя и смертельным противостоянием с Алистером, Томми пытается найти выход из, казалось бы, безвыходной ситуации. Неожиданно союзником для него становится сам Джулиан: парень неожиданно обнаруживает в себе настоящий криминальный талант. Вместе они начинают путь по Калифорнии.
Фильм Лондон на проводе (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Це чорна комедія про кілера з вадами зору та його недолугого учня. Джош Дюамель поступово перетворився на «золотий стандарт» головних героїв у малобюджетних бойовиках. Це може прозвучати як образа, але насправді – комплімент. Він володіє рідкісною комбінацією харизми, комедійного темпу й уміння грати драму, що дозволяє витягувати навіть ті фільми, які за сценарієм виглядають нікудишніми. «Лондон на дроті» – саме такий випадок: без Дюамеля ця стрічка легко могла б загубитися серед десятків подібних проєктів, але його гра робить її хоча б симпатичною.
Сюжет вимагає значно більшого пояснення, ніж можна було б очікувати від комедійного трилера. Томмі, кілер у Лондоні, помилково вбиває «не того чоловіка» через проблеми із зором. Жертвою виявляється родич дружини впливового гангстера Фредді Дарбі. Замість трагічної історії ми отримуємо майже пародійний епізод: Фредді грає настільки серйозно, що його прагнення помститися виглядає водночас смішним і абсурдним. Це могла бути цікава сюжетна лінія, якби сценаристи розвинули образ Дарбі у сатиричному ключі, але насправді він стає лише рушієм для старту основних подій.
Через рік Томмі опиняється в Лос-Анджелесі, де працює на нового боса – Бенсона. Той має проблему: його син Джуліан, замість того щоб продовжити кримінальну династію, захоплюється ігрищами та фантастичними світами. Батько у відчаї намагається зробити з хлопця чоловіка і відправляє його з Томмі на завдання. Водночас Фредді дізнається, де переховується лондонський кілер, і вирушає до Лос-Анджелеса, аби помститися. Тут і з’являється головна фішка стрічки – дует досвідченого кілера та наївного підлітка. Це класичний прийом дивної пари, який працює завдяки контрасту характерів. Томмі невпевнений у собі через поганий зір, часто промахується й приховує це, тоді як Джуліан, навпаки, часом дивує своєю несподіваною компетентністю.
Втім, проблеми сценарію очевидні. Аллан Унгар разом зі співавторами зібрали в одному фільмі одразу кілька історій: помста Фредді, конфлікт Бенсона з сином, місія проти загадкового кілера Алістера, і ще й батьківські переживання Томмі щодо власної дитини. У результаті замість цілісної історії отримуємо набір уривків, які заважають логіці сюжету. Картина має легковажне ставлення до насильства – криваві сцени йдуть одна за одною, але подаються з гумором, без серйозного сприйняття. Десь це працює, особливо у випадках з Алістером, який виглядає майже безсмертним. Проте загалом відчувається брак балансу між комедією й трилером.
Я б сказала, що це проєкт, який тримається на плечах акторів, а насамперед Джоша Дюамеля. Він дарує фільму той шарм і дотепність, яких сценарію явно бракує. Але попри симпатичні моменти й окремі вдалі жарти, стрічка виглядає занадто строкатою, ніби зібраною з кількох незавершених ідей.
