Фильм Благие намерения (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Нотариус старой закалки, истинный представитель консервативной Франции Режинальд (Паскаль Демолон) живёт в старинном фамильном замке вместе с женой Бландин (Херраде фон Мейер) – женщиной глубоко верующей, для которой католическая мораль и традиции стоят выше всего. Их единственная дочь Афенэис (Роман де Стабенрат) готовится выйти замуж за Элиота (Франсуа-Давид Кардоннель) – блестящего молодого финансиста. Элиот красив, богат, уверен в себе и кажется идеальной партией, но одно обстоятельство омрачает радость родителей – он высокомерен, циничен и, что хуже всего, убеждённый атеист. Для благочестивой семьи это почти скандал, но отказаться от союза невозможно: именно Элиот финансирует дорогостоящую реставрацию родового замка, без чего их дом, пропитанный историей, обречён на разрушение.
Когда Режинальд берётся за дело наследства пожилой графини, он знакомится с её молодым протеже – Артуром (Жан-Батист Лафарж), свободным художником, далёким от условностей высшего общества kinovibe.vip. В этом искреннем юноше нотариус неожиданно видит шанс спасти честь своей семьи. В голове Режинальда созревает хитрый план: если Артур примет католичество и сумеет очаровать Афенэис, то все проблемы решатся сами собой – дочь будет счастлива, родовые традиции сохранены, а циничный Элиот останется ни с чем. Режинальд и Бландин начинают тонкую игру, стараясь свести молодых людей и убедить Артура в преимуществах истинной веры. Постепенно и сам Артур начинает меняться: искренность его чувств вступает в противоречие с расчётливостью родителей невесты.
Фильм Благие намерения (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Дебютна повнометражна стрічка Альберіка Сен-Мартена є типовим представником сучасного французького кінематографа, який намагається поєднати традиції комедії звичаїв із релігійно-моральним підтекстом. Режисер сміливо занурюється у світ старої католицької Франції, де цінності честі, родини й віри тісно переплетені з лицемірством, жадібністю та консерватизмом.
У центрі сюжету – нотаріус Режінальд, нащадок старовинного дворянського роду, який намагається утримати в належному стані родовий замок. Його життя – це своєрідна боротьба між соціальними амбіціями та матеріальним занепадом. Він прагне врятувати маєток усіма можливими способами: хитрістю, фінансовими махінаціями, навіть використовуючи шлюб власної доньки як інструмент збереження сімейного статусу. Його дружина, побожна Бландін, зосереджена на моралі та доброчесності, однак і вона врешті-решт заплющує очі на всі гріхи чоловіка, бо, на її думку, все робиться заради родини.
Режисер з іронією, але й певною симпатією, змальовує це середовище, де віра стає валютою, а мораль – прикриттям для вигоди. Картина натякає на політичну і культурну спадковість консервативних католицьких еліт Франції. Цей підтекст робить фільм не лише сатирою на дрібне лицемірство, а й висвітлює моральну кризу французького істеблішменту. Проте режисер не обмежується лише соціальною сатирою – він додає комедійні елементи. Сцени, де герої шукають фінансові обхідні шляхи, виглядають як своєрідна сповідь совісті: смішна, але водночас гірка. У центрі сюжету – мотив спасіння через каяття, але каяття це має радше показний характер.
Фільм вироблено студією «Saje», відомою просуванням фільмів із християнськими цінностями. Цей факт значною мірою визначає тональність стрічки: сатиру тут часто підмінює моралізаторство. Сюжет демонструє, що навіть найбільші гріхи можуть бути пробачені, якщо вони скоєні в ім’я родини чи віри. Таким чином, фільм мимоволі виправдовує подвійні стандарти – католицьке милосердя перетворюється на виправдання соціальної нерівності та патріархального ладу. З акторського складу вирізняється Філіпп Дюкейн, який привносить живу енергію та щирість у картину. Його гра додає людяності до персонажів, що інакше виглядали б суцільними карикатурами. Втім, акторська майстерність не завжди рятує фільм від ідеологічної однобокості.
Як на мене, це суперечливе кіно: воно сміється над лицемірством, але водночас відтворює його, висміює католицьку одержимість, але потім освячує її як спасіння. У ньому відчувається туга за втраченим світом і страх перед сучасним. Це фільм, який викликає неоднозначні емоції – роздратування, усмішку, подекуди співчуття. І хоча його позиція очевидна, він лишає післясмак справжньої французької комедії – гіркої, дотепної, де сміх межує зі сповіддю, а віра стає формою виправдання.
