Фильм 27 ночей (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
В центре внимания зрителей этой истории окажется женщина преклонного возраста с характером Марта Хоффман (Марилу Марини), всю жизнь живущая по своим правилам. Она никогда не позволяла никому диктовать ей, как поступать и что думать. Теперь, в свои 83 года, Марта всё так же упряма, независима и полна внутренней силы. Но для окружающих её решительность постепенно начинает выглядеть иначе – как проявление возрастного упрямства или даже болезни. Её дочери, Ольга (Паула Гриншпан) и Мириам (Карла Петерсон), обеспокоены всё более странным поведением матери. Она забывает мелочи, спорит с врачами, отказывается от помощи и уверяет всех, что прекрасно справляется сама.
Когда же Марта начинает вызывать в семье открытые конфликты, дочери решаются на трудный шаг – они настаивают на госпитализации матери в психиатрическую клинику, подозревая у неё деменцию. Для них это проявление заботы, но для Марты – предательство. В замкнутом пространстве клиники пожилая женщина не теряет достоинства. Она убеждена: её хотят заставить замолчать, отобрать свободу kinovibe.vip и навязать чужую волю. Чтобы восстановить справедливость, в дело вмешивается юрист Касарес (Даниэль Хендлер), специалист по правам пожилых людей. Ему поручено разобраться, действительно ли Марта теряет рассудок – или же её независимость стала неудобной для тех, кто привык принимать решения за других. Между врачебными заключениями, семейными обидами и юридическими формальностями постепенно раскрывается история женщины, всю жизнь сражавшейся за своё право быть собой.
Фильм 27 ночей (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Режисер фільму Даніель Генделер – один з найцікавіших і найтонших акторів сучасного аргентинського кіно, відомий своєю схильністю до поєднання комедії та драми. Цим фільмом він знову демонструє, що навіть найсерйозніші теми можна розповідати з ніжністю, іронією та глибоким людським співчуттям. У центрі історії – 83-річна Марта Гоффман, що прожила життя на власних умовах. Вона незалежна, химерна, вперта, і, можливо, саме за це її так не розуміють власні доньки. Коли ті вирішують, що мати починає проявляти ознаки деменції, вони без вагань віддають її до психіатричної клініки. Для них це акт турботи, але для Марти – насильство, позбавлення права бути собою.
У справу втручається судовий експерт Леандро Касарес, який має визначити, чи справді Марта втратила розум, чи, навпаки, це світ навколо не здатен прийняти її свободу. Між ними розгортається тонкий діалог – не лише юридичний, а й життєвий. Дві самотності, два покоління, дві людини, що шукають правду у світі, який відмовляється її бачити. Сюжет представляє собою гірко-солодку комедію з усіма рисами класичного кінематографу: чітка драматургія, тепла іронія, людяність персонажів.
Основою для сценарію стала однойменна книга Наталії Зіто, натхненна реальною історією художниці Наталії Коен, яку в 2005 році було насильно госпіталізовано після сумнівного діагнозу деменції. Цей випадок свого часу викликав великий резонанс в Аргентині. Проте торці фільму перетворили документальну історію на філософську притчу про старість, свободу і людську гідність. Марілу Маріні у ролі Марти – вражаюча. Вона не грає старість – вона проживає її. У кожному русі, у кожній інтонації відчувається її багаторічний досвід і внутрішня сила. Її Марта – не жертва, а воїн, що бореться за право залишатися собою до останнього. Даніель Генделер у ролі Леандро, навпаки, створює образ звичайної людини – розгубленого, трохи незграбного чоловіка, який поступово розуміє справжню суть людської гідності. Їхня взаємодія сповнена теплоти, легкого гумору і невимовного смутку.
Цікаво те, що, попри драматичну основу, фільм у жодному разі не перетворюється на проповідь. Режисер обережно і майстерно уникає моралізаторства, залишаючи простір для глядацьких відчуттів. Як на мене, то це радше медитація про старіння, про неминучу втрату контролю над тілом, пам’яттю, життям – і водночас про впертість духу, який не дозволяє світові нав’язати свою правду.
У час, коли суспільство схильне ізолювати старших людей під приводом турботи, ця історія звучить особливо гостро. Вона дає відповідь на запитання, чи може людина похилого віку залишатися вільною, коли навіть любов близьких стає формою контролю. Зрештою, це кіно без зайвого пафосу, але з глибокою емоційною силою. Це фільм, який не кричить, а шепоче – і тому його голос чутно довше.
