Фильм Еще по одной (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Учительница истории Мартина (Хана Вагнерова) давно потеряла вдохновение в своей профессии. Её монотонные лекции вызывают у старшеклассников скуку и раздражение, а жалобы родителей становятся всё ощутимее: дети не готовы к выпускным экзаменам, и ответственность за это ложится на нее. Дома Мартину ждёт не утешение, а холодное молчание – муж отдалился, проводит вечера на работе или вне дома, и их отношения медленно угасают. Однажды вечером Мартина оказывается на изысканном ужине в старинном поместье близ Микулова, где собираются её подруги и коллеги – умудренная жизнью Власта (Зузана Быдзовска), энергичная молодая мать Никол (Альжбета Ференцова) и свободолюбивая преподавательница музыки Петра (Юдит Пехачек).
Атмосфера вечера располагает к откровениям: женщины обсуждают свои проблемы – усталость, разочарование, отсутствие драйва в жизни. Хотя Мартина изначально не собиралась пить, она не может устоять перед бокалом местного вина из винодельни «Sonberk». Во время беседы Петра вспоминает теорию норвежского психиатра Финна Скардеруда, утверждавшего kinovibe.vip, что человек рождается с недостатком алкоголя в крови – всего 0,05%, – и лишь при легком опьянении достигает состояния максимальной эффективности и гармонии. Под хмельным весельем Мартина предлагает испытать эту теорию на себе. Сначала это звучит как шутка, но вскоре идея превращается в эксперимент. Власта, которая, кажется, и без того регулярно практикует подобное, с энтузиазмом поддерживает инициативу. Никол и Петра сначала колеблются, но быстро соглашаются. Женщины начинают осторожно повышать свой уровень алкоголя в крови, фиксируя изменения в поведении, настроении и результатах работы.
Фильм Еще по одной (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Цей фільм є чеською інтерпретацією знаменитої данської стрічки Томаса Вінтерберга, яка кілька років тому завоювала серця глядачів по всьому світу. Проте режисер Рудольф Бірманн вирішив змінити точку зору і замість компанії чоловіків у кризі середнього віку головними героями стають чотири жінки-вчительки, які вирішують перевірити на собі сумнівну теорію норвезького психіатра Фінна Скардеруда про нестачу алкоголю в крові. Ця зміна гендеру не лише змінює динаміку історії, а й пропонує цікаві роздуми про жіночу ідентичність, втому, соціальні ролі та прагнення до свободи.
У центрі сюжету опиниться Мартина, яка давно втратила інтерес до роботи. Її уроки перетворилися на рутину, а учні нудяться. Додому вона повертається до холодного й відстороненого чоловіка, який радше уникає спілкування, ніж шукає близькості. На тлі цієї емоційної пустки Мартина проводить вечір із колегами та подругами – математичкою Нікол, викладачкою громадянського виховання й керівницею шкільного хору Петра та вчителькою фізкультури Властою. За келихом вина вони згадують теорію про «ідеальний рівень алкоголю в крові» – 0,05%, який нібито допомагає людям почуватися розкутими, упевненими й творчими. Із цього моменту народжується експеримент, що змінить їхнє життя.
Спершу ідея здається безневинною. Невелика доза вина на роботі, трохи більше сміху на уроках, більша відвертість з учнями – і раптом Мартина відчуває, що знову живе. Уроки оживають, вона починає експериментувати з методами навчання, знаходить контакт зі школярами. Та поступово межа між легким підбадьоренням і залежністю стирається. Алкоголь, який мав стати ліками від апатії, перетворюється на пастку, а кожна з жінок стикається з наслідками власного експерименту. Гана Вагнерова чудово передає внутрішню боротьбу своєї героїні Мартини – від тихої пригніченості до яскравого відродження. Її гра глибока і щира. Проте справжнім відкриттям фільму стає Зузана Биджовська у ролі Власти – жінки старшого віку, для якої алкоголь давно став способом забути про самотність. Вона додає історії комізму і трагізму водночас.
Втім, фільм має і свої слабкі сторони. Сценарій занадто буквально повторює структуру оригіналу, місцями майже копіюючи його діалоги. Для глядачів, знайомих з попередником, це може викликати відчуття дежавю. Режисер не ризикує вносити кардинальні зміни, тож нова версія здається передбачуваною.
Загалом це теплий, людяний фільм про те, як легко втратити рівновагу, шукаючи натхнення. Він не намагається перевершити свій данський оригінал, але пропонує власний погляд на те саме питання: скільки свободи може дозволити собі людина, перш ніж перетворить її на самообман. У будь-якому разі це ще один доказ того, що навіть знайомі історії можуть заграти новими барвами, якщо їх розповідати від душі.
