Фильм Барамулла (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Фильм представляет собой напряжённое сочетание триллера и мистического хоррора, действие которого разворачивается на фоне завораживающе красивых, но зловещих заснеженных пейзажей Кашмира. В центре истории – небольшая горная деревня Барамулла, где покой и тишину нарушает череда загадочных событий, превращающих жизнь местных жителей в настоящий кошмар. Сюжет начинается с исчезновения мальчика по имени Шоаиб Ансари, сына бывшего депутата законодательного собрания, господина Ансари (Мир Сарвар). Мальчик пропадает после школьного праздника, и всё указывает на странствующего фокусника Зафара Мансура, который выступал на той же площади и таинственно исчез вскоре после представления. Его фигура – окутанная загадками, слухами и древними поверьями – становится центром тревожных подозрений.
Местная полиция оказывается бессильной перед этой загадкой, и дело передают опытному, но уставшему от жизни офицеру – заместителю комиссара полиции Ридвану Сайеду (Манав Каул). Он прибывает в Барамуллу, чтобы восстановить порядок, но вскоре понимает, что дело выходит за рамки обычного расследования. Вскоре после исчезновения Шоаиба начинают пропадать и другие дети из местной школы kinovibe.vip. Паника охватывает весь город. Тем временем в жизни самого Ридвана тоже начинают происходить странности. Его жена Гульнар (Бхаша Сумбли) и дети – Нури и Аян – ощущают присутствие чего-то чужого в их новом доме, а затем Нури рассказывает о невидимом друге, с которым она играет. Когда Ридван начинает расследовать историю дома, в котором они поселились, выясняется, что раньше он принадлежал индуистской семье, исчезнувшей во время кровавых событий 1990-х годов.
Фильм Барамулла (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Фільм «Барамулла» режисера Адитьї Сухаса Джамбале – це спроба поєднати політичний трилер із містичним хорором на тлі суворих і водночас чарівних гір Кашміру. Однак, попри амбіційність задуму, картина часто скочується у кліше й не завжди знаходить власний голос, балансуючи між напруженням, моралізаторством і бажанням донести історичну правду.
У центрі сюжету – поліцейський із Джамму Рідваан, який прибуває до Барамулли, щоб розслідувати зникнення сина місцевого колишнього депутата. Його герой – класичний образ змученого, але принципового офіцера з трагічним минулим. З перших сцен він демонструє рішучість: навіть не заходить у свій кабінет, а відразу починає допит головного підозрюваного, якого вважають викрадачем дитини. Та коли зникає ще один хлопчик, стає зрозуміло, що за всім стоїть щось набагато страшніше, ніж звичайний злочин.
Саме тут стрічка розкриває свій надприродний вимір. У кадрі з’являються білі квіти, загадкові тіні, містичні запахи, звуки, які не належать цьому світові. Джамбале намагається побудувати атмосферу тривоги, але напруга часто не дотягує – сцени зняті надто прямо, без тонкої гри світла, ритму і пауз, яка створює справжній страх. Замість цього глядач отримує серію передбачуваних скрімерів і повторюваних снів, які не додають історії глибини.
Водночас фільм намагається бути не лише жахастиком, а й драмою про провину, віру і роз’єднання людей. У фіналі він відкриває свій головний задум: душі, що переслідують головного героя та його родину, – це духи кашмірських пандітів, убитих під час вигнання наприкінці 1980-х. Цей момент – найсильніший у фільмі. Камера починає рухатись швидко, стираючи межу між минулим і сучасним, і ми бачимо, як історичні тіні оживають. Джамбале намагається показати трагедію без пропаганди, з людським співчуттям. Він підкреслює, що не всі мусульмани – вороги, і що єдиний шлях до миру – це взаєморозуміння та спільна пам’ять.
Проте при всій щирості задуму фільм залишається емоційно нерівним. Джамбале торкається багатьох тем – батьківства, провини, втрати, ізоляції, але жодну з них не розкриває по-справжньому. Відносини Рідваана з донькою Нурі мали потенціал стати серцем історії, однак режисер обмежується кількома поверхневими сценами. Їхня емоційна напруга вирішується поспіхом – не через розвиток героїв, а через фінал, продиктований сюжетом. Манав Каул у ролі Рідваана – безперечно, головна опора фільму. Його втомлений, але впертий погляд, внутрішній конфлікт і стримані емоції додають персонажу глибини, якої часто бракує сценарію. Йому вдалося передати біль людини, що опинилася між обов’язком і страхом, між релігією і справедливістю. Інші актори виконують свої ролі чесно, але залишаються в тіні образу Каула.
Зрештою, це фільм з великими амбіціями і благородним наміром, але з недостатньою глибиною.
