Фильм По стопам отца (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Камель (Редуан Бугераба) – успешный архитектор, который готовится к решающему этапу карьеры. Уже совсем скоро он должен отправиться в Лос-Анджелес, чтобы представить амбициозный проект крупному заказчику из Катара. Поездка обещает быть не только профессионально важной, но и личной: Камель надеется совместить её с долгожданным семейным отпуском и, наконец, восстановить отношения с супругой Софи (Кэролайн Англаде), которые в последнее время переживают не лучшие времена. Однако тщательно продуманные планы рушатся в один момент, когда его причудливая мать Мима (Фарида Ошани) неожиданно заявляет, что решила вернуться в Марокко… на машине покойного отца. И, как настоящий сын, Камель не может её остановить – ему приходится сесть за руль и сопровождать мать в долгом путешествии через всю Испанию.
В итоге, вместо романтической поездки, Камель оказывается запертым в автомобиле, набитом до отказа: он, Софи, Мима, дети и гора сумок. Но и это ещё не всё. За ними следом отправляется другая машина – с двоюродными братьями из Бельгии, чьи громкие выходки превращают путешествие в череду безумных ситуаций. Путь, который должен был стать дорогой к марокканскому дому kinovibe.vip, оборачивается настоящим испытанием для Камеля. Ссоры на парковках, неожиданные поломки, нелепые недоразумения, семейные секреты и случайные встречи – всё это создаёт хаос, в котором Камелю приходится искать баланс между ролью сына, мужа, отца и будущей звезды архитектурного мира. Но, несмотря на трудности, проведённые вместе дни заставляют его по-новому взглянуть на отношения с женой и матерью, а также на собственные приоритеты.
Фильм По стопам отца (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Стрічка, знята у співрежисурі Набіля Айтаккауалі та Олів’є Дакура, стала для обох авторів їхнім першим повнометражним проєктом, у якому вони прагнуть розповісти історію, що безпосередньо перегукується з їхніми власними цінностями. Йдеться про важливість пам’ятати про свої корені, зберігати людяність і не піддаватися спокусі світу, де гроші та успіх часто стають мірилом вартості людини. Сценарій вибудуваний як родинне роуд-муві, що просуває ідею єдності, толерантності та взаємопідтримки.
Для Олів’є Дакура, колишньої футбольної зірки міжнародного масштабу, цей фільм – не лише спроба спробувати себе в новій ролі, а й можливість вплести у сюжет елементи спорту, який сформував його як особистість. Невимушені камео, футбольні натяки, жарти та відсилки до спортивної солідарності надають стрічці певного шарму, однак це не рятує її від більш глибших проблем. Адже передусім роуд-муві, що веде персонажів через Францію, Іспанію та Марокко, замислювався як подорож до внутрішніх істин, переосмислення ролі сім’ї та витоків. Проте подана мораль занадто нав’язлива, прямолінійна й позбавлена будь-якої тонкості. Кожен епізод наче створений для того, щоб ще раз підкреслити важливий життєвий урок: залежність героя від матеріальних благ, екологічний радикалізм підлітка, який ніби виставляє на посміховисько дорослих, чи походження дружини, що нібито визначає її амбіції.
Такі характеристики прописано занадто грубо, у схематичний спосіб, через що персонажі виглядають не живими людьми, а плакатними фігурами, створеними для виправдання заздалегідь визначеної моралі. Головний актор, попри очевидні зусилля, не завжди почувається органічно у своїй ролі, а потенційно яскравий комедійний талант Мурада Зегуенді практично нівелюється. Як наслідок, фільм втрачає можливість стати динамічною і по-справжньому живою комедією, якою він, здається, прагнув бути. Сюжет рухається через низку передбачуваних сцен, що лише імітують емоційний чи комедійний розвиток, але не здатні створити справжню напругу.
Єдині моменти щирого задоволення – це камео відомих постатей, як-от Робер Пірес або Мішель Кіссі. Вони стають свого роду подарунками для знавців, але не впливають на загальну якість стрічки. Найбільше ж розчаровує те, як показаний Марокко – місце, яке мало стати емоційним центром цієї історії. Однак країна залишається тлом, позбавленим глибини та справжності, ніби випадковою декорацією у фільмі, що претендує на дослідження культурної та сімейної ідентичності.
Попри добрі наміри, фільм виглядає надто повчальним і недостатньо продуманим. Благородні теми, які мали б звучати щиро й природно, зводяться до поверхневих штампів, а мораль, яка мала б надихати, подається дуже прямолінійно. Це стрічка, яка хотіла б розчулити, але натомість лишає після себе відчуття незавершеності.
