Фильм Лучшая мать на свете (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
Гал (Ширли Круз) – любящая и самоотверженная мать, которая изо всех сил старается защитить своих детей от жестокой реальности. Она живёт в токсичных отношениях с Леандро (Сеу Жоржи) – пьющим, неверным и агрессивным мужчиной, чья жестокость давно стала частью их повседневной жизни. Очередной всплеск насилия становится переломным моментом: в пьяной ярости Леандро бьёт Гал по лицу. В этот момент она понимает, что больше не может оставаться и ждать, пока страх окончательно разрушит её и её семью. Не имея ни чёткого плана, ни гарантий безопасности, Гал принимает отчаянное решение бежать. Она сажает своих детей – Рианну (Рианна Барбоза) и Бенина (Бенин Айо) – в старую тележку, которую использует для работы сборщицей мусора.
Фургон, украшенный флагом футбольного клуба «Коринтианс» и сопровождаемый металлическим, дребезжащим звуком, становится её единственной надеждой на побег. Гал тянет тележку собственными силами через город – этот изнуряющий путь превращается в настоящее испытание, в котором каждый метр даётся ценой боли и усталости. Их цель – дом кузины Гал, где она надеется хотя бы временно укрыться kinovibe.vip. Однако дорога через шумный, равнодушный город оказывается путешествием сквозь сомнения, воспоминания и социальную реальность, в которой женщинам вроде Гал некуда бежать. На пути ей приходится сталкиваться с недоверием окружающих, угрозой быть узнанной и постоянным ощущением, что Леандро может настигнуть их в любой момент. Пока Рианна и Бенин по-своему пытаются осмыслить происходящее, Гал борется за право дать своим детям другое будущее, свободное от насилия. Но прошлое не так легко оставить позади.
Фильм Лучшая мать на свете (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Цей фільм Анни Майлаерт є спробою поєднати соціальну драму, притчу й мелодраму в історії жінки, яка вирішує вирватися з кола домашнього насильства, але натомість потрапляє в інші, не менш жорстокі пастки. Галь у виконанні Ширлі Круз – збирачка вторинної сировини з Сан-Паулу, мати двох маленьких дітей, яка одного дня більше не витримує побоїв і принижень з боку чоловіка Леандро. Вона вантажить усе найнеобхідніше на візок для збору сміття, садить зверху дітей і вирушає в дорогу – не маючи ні чіткого плану, ні реального прихистку.
Це образ жінки, яка тягне за собою буквально пів дому разом з дітьми, вона продукт конкретної соціальної реальності Бразилії, де бідність, байдужість інституцій і насильство в родині тісно переплетені. Режисерка прагне показати цю реальність без прикрас, але її вибір часто коливається між жорстким реалізмом і майже казковою умовністю. Галь подає втечу дітям як велику пригоду, намагаючись уберегти їхню психіку від страху й відчаю. Але глядач відчує тривожні сигнали і швидко розуміє: кожен новий крок лише наближає героїню до чергового глухого кута. Ані родина, ані поліція не стають для неї опорою, а уявний безпечний притулок виявляється ще однією ілюзією. Якщо ідеал, винесений у назву фільму, взагалі досяжний, то лише ціною надлюдських зусиль.
Втім, саме тут сценарій починає втрачати переконливість. Важко повірити, що така сильна, фізично витривала й рішуча жінка так довго залишалася в аб’юзивних стосунках. Ще менш правдоподібним виглядає те, що старша донька Ріанна й далі сприймає їхню втечу як веселу мандрівку. До цього додаються дрібні, але настирливі сюжетні дивацтва: нічліг просто неба в місті, купання у фонтані замість моря, випадкові зустрічі, що нічого не змінюють. У підсумку драматургія виглядає не менш дивною, ніж шлях, яким іде Галь. Найбільша проблема стрічки – її жанрова невизначеність. Балансуючи між казкою, моралізаторством і соціальною драмою, режисерка так і не робить остаточного вибору. Історія ковзає від одного стереотипу до іншого, експлуатуючи образ суперматері, яка мовчки терпить усе заради дітей. Це відчуття підсилюється моралізаторськими нотками, що дисонують із сучасним поглядом на жіночий досвід.
На цьому тлі особливо вирізняється Ширлі Круз. Її Галь – жива, вразлива й водночас уперта. Акторка ніби грає у більш чесному, приземленому фільмі, ніж той, у якому опинилася її героїня. Саме завдяки їй стрічка подекуди справді чіпляє. Проте навіть сильна акторська робота не рятує фільм. Це картина з благими намірами, але без цілісного бачення. Вона прагне говорити про важливе – насильство, материнство, самодостатність жінки, – та робить це мовою, яка здається суперечливою. Як результат, фільм залишає по собі відчуття втоми і навряд чи може вважатися найсильнішою роботою Анни Майлаерт.
