Фильм Полный дом 5 (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
На роскошном круизном лайнере отмечается грандиозное событие – 100-летие могущественного магната Ранджита Добрийяла (Ранджит Беди). Однако праздник внезапно омрачается трагедией: глава семьи умирает от сердечного приступа прямо на борту. Его сын Дев (Фардин Кхан) и персонал лайнера решают скрыть смерть, опасаясь обвала акций семейной корпорации. Тем временем адвокат Добрийяла зачитывает завещание, в котором говорится, что единственным наследником всего состояния станет некий Джолли – сын от первой жены Ранджита. Казалось бы, всё просто, но ситуация выходит из-под контроля, когда на лайнере появляются сразу три претендента: Джалабуддин (Ритеш Дешмукх), Джалбушан (Абхишек Баччан) и Джулиус (Акшай Кумар) – каждый в сопровождении жены, уверенной, что именно её муж и есть настоящий Джолли.
Дев предлагает единственный логичный выход: провести ДНК-тест, который наутро раскроет правду. До утра гости решают предаться веселью и наслаждаться роскошью круиза, но на следующее утро все просыпаются… не помня абсолютно ничего о прошедшей ночи kinovibe.vip. Собравшись в ожидании результатов, они сталкиваются с новым потрясением – врача, который должен был огласить итог теста, находят жестоко убитым. Под подозрение попадают все трое «Джолли» и их жёны, ведь именно результаты анализа могли разоблачить самозванцев. Дев принимает решение запереть подозреваемых в тюремной камере на борту до прибытия Интерпола. Однако на лайнере появляются двое отстранённых от службы полицейских, Баба (Джеки Шрофф) и Бхидду (Санджай Датт), которые хотят расследовать преступление, чтобы вернуть свои погоны.
Полный дом 5 (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
На мою думку, перша частина «Хаусфул» була найкращою в цій франшизі. Тому сказати, що це поганий фільм, те саме, що констатувати очевидне. Чого ще можна чекати від франшизи, яка почалася невдало й продовжилася низкою безглуздих, позбавлених смаку і гумору стрічок?
Безперечно, «Хаусфул 5» не вартий особливої уваги. Але легковажно відмахнутися від нього як від чергового нікчемного продукту – означає не помітити головного. У фільму є своя цільова аудиторія, яка отримує від нього задоволення. Чому? Бо він без сорому і найменшої спроби бути кращим занурюється у свій низькопробний гумор. Режисер Тарун Мансухані з фанатичною впертістю намагається розсмішити глядачів, хоч і робить це прямолінійно та грубо. Я зізнаюся, що й сам усміхнулася в сценах, де Батук Патель постійно то вішає, то знімає вінок із фотографії, або коли Джалбхушан випадково отримує по голові мітлою у в’язниці. Але навіть тоді сміх був змішаний із відчуттям незручності, майже відрази.
Бо фільм жахливий не тільки через сексистські жарти, а ще й через ностальгію, яку вони пробуджують. Ностальгію за часами, коли жінок відкрито показували як безмозких сексуальних об’єктів, і суспільство мовчало. Режисер, здається, з теплом згадує ті часи. Він запрошує на зйомки Жаклін Фернандес, Нарґіс Фахрі, Чітрангаду Сінґх, Сонем Баджу, Саундарію Шарму – і всі вони у фільмі існують лише для того, щоб демонструвати декольте, а не характер чи акторську майстерність. І навіть тут режисер не наважується на хоч якусь дотепну еротику – бо навіть для вульгарності потрібен талант. Камера дивиться на акторок не як на персонажів, а як на шматки м’яса. І, чесно кажучи, «дивиться» – це неправильне слово. Вона просто нахабно пожирає їх.
Найбільш огидною стала сцена, де Шіраз в паніці шукає окуляри, щоб краще роздивитися під спідницею Люсі. Це не просто несмішно – це викликає відчуття, що ти спостерігаєш за збоченцем, і сам стаєш свідком чогось гидкого. І навіть якщо спробувати закрити очі на мізогінію, хоча це майже неможливо, фільм усе одно лишається нестерпним. Жарти одноманітні й передбачувані, детективна сюжетна лінія з убивством – нудна й безглузда. Ці два елементи навіть не намагаються зливатися у щось єдине, це як погано склеєний монтаж.
Говорити про акторську гру немає сенсу – байдуже, чи вони грають погано, чи хоч якось тримають планку. Це не має значення, бо режисера більше цікавить не цілісність фільму, а безладне закидання екрана жартами й гучними репліками. Його мета проста: або розсмішити глядача до стану ступору, або знудити настільки, щоб він узагалі перестав ставити запитання.
Зрештою, це не просто поганий фільм, а кінематографічна агонія, яка маскується під веселощі. І якщо ви ще пам’ятаєте, як виглядає справжній гумор, тримайтеся від цієї стрічки подалі.
