Фильм Сыновья Абрахама: Истории Дракулы (2025) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
События этой истории разворачиваются в 1915 году. Прошло 18 лет со дня гибели Дракулы. Абрахам Ван Хельсинг (Титус Уэлливер) пытается вести спокойную жизнь на сельском ранчо в Калифорнии вместе с женой Миной (Джоселин Донахью) и двумя сыновьями – Максом (Брейди Хепнер) и Руди (Джуда Маки). Однако спокойствие оказывается лишь иллюзией. Мина с каждым днём слабеет, страдая от мучительных видений и тревожных предчувствий. Это начинает тревожить Макса, старшего сына, который всё чаще обращается к отцу за ответами – и не получает их. Абрахам – человек суровый и отстранённый, большую часть времени проводит в своём кабинете, где занят делами, о которых никто в доме не знает. Он не терпит слабости, но чует приближение зла.
Земля изменилась, и Абрахам ощущает приход демонов, которые хотят терзать его возлюбленную Минy. Пока она слабеет, а младший брат Руди задаёт всё больше неудобных вопросов, Макс оказывается перед выбором: следовать по стопам отца – охотника на нечисть, или пытаться жить нормальной жизнью, не понимая, что нормальности в их семье никогда не было kinovibe.vip. Постепенно Макс узнаёт о настоящей сущности Абрахама, его прошлом и методах борьбы с тьмой. То, что начиналось как подростковое замешательство, перерастает в откровение о древнем зле, живущем среди людей, и о тяжком наследии, передающемся из поколения в поколение. Максу предстоит сделать выбор – стать продолжателем дела Ван Хельсинга или отвергнуть всё, что он знал о своей семье, взрослея в мире, где монстры – это не только те, кто прячется в темноте, но и те, кто живёт в памяти.
Фильм Сыновья Абрахама: Истории Дракулы (2025) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Серед усіх персонажів безсмертного роману Брема Стокера «Дракула» найбільш загадковим, окрім самого вампіра, безперечно є доктор Абрахам Ван Хельсінг. Людина науки і водночас віруючий у надприродне, він поєднує у собі дві суперечливі філософії: раціональне і містичне. Саме це протиріччя робить його персонажа настільки захопливим. Але чи залишається він таким у цьому фільмі?
У фільмі режисерки Наташі Кермані, який є екранізацією оповідання Джо Гілла, доктор Ван Хельсінг з родиною переселяється з Європи до сонячної Каліфорнії на початку XX століття. Мотив цього переїзду – втеча від темряви минулого, ізоляція від потенційного зла, яке все ще може чигати вночі. Однак світ змінюється – будівництво залізниці, рух прогресу – і разом із ним, можливо, приходить і нове зло. Вже у вступній сцені ми бачимо, як жінка стає жертвою загадкового темного силуету, що натякає на присутність вампірської загрози.
Та головна інтрига стрічки – зовсім не у боротьбі зі злом, а у глибшому, майже філософському питанні: а що, якщо Ван Хельсінг помилявся і все його життя було побудоване на ілюзії? Що тоді стається з ним самим, його родиною, а головне – з його синами? У ролі Ван Хельсінга – Тітус Веллівер, який відходить від класичних ексцентричних образів цього персонажа. Його герой – тихий, стриманий, навіть нудний чоловік, який веде відлюдькувате життя з дружиною Міною та синами Максом і Руді. Він проводить дні у вивченні книжок і постійних настановах синам – про самодисципліну, роботу, віру, стриманість. Така буденність лише підсилює напругу, коли з’являються ознаки того, що минуле може повернутися.
Макс і Руді виростають із суперечливими спогадами: історії батьків про Дракулу, нічні кошмари, суворі заборони і загадкові кімнати в будинку. Після чергового прояву хвороби у матері, яку Ван Хельсінг трактує як прояв вампірської інфекції, він розпочинає свої старі методи лікування: ізоляція, переливання крові, обрядові захисти. Та для синів усе це виглядає дедалі підозріліше. Справжнім конфліктом стає не протистояння з вампіром, а сумнів у розумі батька. Макс, старший син, починає сумніватися: або вампіри існують, або його батько – небезпечний фанатик. І хоча ця дилема звучить потужно, сам фільм так і не наважується по-справжньому її дослідити.
Іще одним недоліком є постійне повторення мотивів – таємниця, сумнів, ще раз таємниця, ще раз сумнів – усе це швидко починає втрачати напругу. Фільм обіцяє більше, ніж насправді дає. Хоча сама ідея – поставити під сумнів спадщину Стокера через особисту драму – справді цікава, її реалізація виявляється надто стриманою, часом – занадто обережною. Я б сказала, що це не зовсім хорор, не зовсім драма, і не зовсім психологічне дослідження. Це фільм, який так і не зважився на рішучий крок.
